Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року Справа № 914/3778/14

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировичана постановувід 25.03.2015Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 914/3778/14за позовомФермерського господарства Бурки Віталія Володимировичадо 1. Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області 2. Державної казначейської служби Українипростягнення 44000000грн матеріальної та 10000000грн моральної шкоди,ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 у справі №914/3778/14 (суддя Марченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 (колегія суддів у складі головуючого судді Майданевича А.Г., суддів Федорчука Р.В., Лобаня О.І.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича (далі - позивач) до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області (далі - відповідач-1) та Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2) про стягнення 44000000грн матеріальної та 10000000грн моральної шкоди.

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі зазначає про безпідставність цих судових актів, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 6, 8, 13, 19, 40, 41, 55, 56, 57, 68, 92, 124, 129, 150 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1174 Цивільного кодексу України, ст. 4 Господарського кодексу України, ст. ст. 43, 12, 33, 35, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник, цитуючи в тексті касаційної скарги вищезазначені норми законодавства, вказує, що попередні судові інстанції на підставі цих статей мали б захистити відповідні права позивача або зазначити, що права фермера Бурки Віталія Володимировича не порушувались і не порушуються, втім, цього не зробили. Крім того, скаржник вважає, що такий спір не підсудний господарським судам.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представники сторін не скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалами Вищого господарського суду України від 02.06.2015 та від 04.06.2015.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, посилаючись на приналежність йому на праві постійного користування земельної ділянки площею 18,7974 га на території Поторицької сільради для ведення селянського/фермерського господарства, наданої на підставі розпорядження голови Сокальської районної державної адміністрації від 30.08.1999 №1358 "Про надання у постійне користування земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства", а також 20 га земель водосховища Відкритого акціонерного товариства "Сокальський завод хімічного волокна" для риборозведення за рішенням Сокальської районної Ради від 05.03.1999 №6, вважає свої права на зазначені об'єкти порушеними, з огляду на таке.

13.06.2003 державні районні інспектори рибоохорони з території фермерського господарства вилучили рибу і сітки, склавши протокол про адміністративне порушення, звинувативши Бурку Василя Володимировича в порушені Правил любительського та спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.02.1999 №19 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.04.1999 за №269/3562.

17.09.2003 в Сокальський РВ ГУМВС України у Львівській області з Львівської міжрайонної природоохоронної прокуратури надійшли матеріали про незаконний вилов риби забороненими знаряддями лову Буркою Василем Володимировичем.

16.10.2003 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно Бурки Василя Володимировича за відсутністю події злочину, яку 12.10.2005 скасовано прокуратурою Сокальського району.

18.11.2005 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи з підстави відсутності події злочину, яку 17.01.2006 скасовано прокуратурою Сокальського району.

23.01.2006 прокуратурою Сокальського району винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діянні складу злочину.

Постановою від 05.03.2010 Сокальським районним судом Львівської області скасовано постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.01.2006 та 23.01.2006 стосовно Бурки Василя Володимировича

24.03.2011 до Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області з прокуратури Сокальського району надійшли матеріали перевірки №328-483 (2003 рік) по факту незаконного вилову риби забороненими знаряддями лову Буркою Василем Володимировичем.

30.03.2011 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діянні складу злочину (пункт 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України).

12.09.2011 Сокальським районним судом Львівської області скасовано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, а справу скеровано в прокуратуру Сокальського району для проведення додаткової перевірки.

18.10.2011 прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи у зв'язку з відсутністю в діянні Бурки Василя Володимировича складу злочину.

09.12.2011 до Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області надійшла постанова про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи прокуратури Сокальського району від 07.12.2011, матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи скеровано для проведення додаткової перевірки.

Після проведення додаткової перевірки, 16.12.2011 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину.

23.03.2012 вказана постанова скасована прокуратурою Сокальського району та 27.03.2012 матеріали надійшли до Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області для проведення додаткової перевірки.

Під час проведення додаткової перевірки не було встановлено жодних даних, які б свідчили про наявність в діях Бурки Василя Володимировича складу злочину, передбаченого ст. 249 Кримінального кодексу України, у зв'язку з чим 30.03.2012 постановою ДІМ Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області в порушені кримінальної справи по факту незаконного вилову риби забороненими знаряддями лову відносно Бурки В.В. відмовлено за відсутністю події злочину.

Посилаючись на вказані вище події, а також на опублікування в газеті "Суботня Пошта" від 19.06.2003 статті під назвою "Рибне браконьєрство - двоюрідний брат рекету", яка, на думку позивача, призвела до приниження ділової репутації і підриву довіри до діяльності Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича, останнє у жовтні 2014 року звернулось до господарського суду з позовом до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області та Державної казначейської служби України про стягнення 44000000грн матеріальної шкоди та 10000000грн моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги приписами, зокрема, ст. ст. 6, 8, 13, 19, 40, 41, 55, 56, 57, 68, 92, 124, 129, 150 Конституції України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено обставин, які б підтверджували заподіяння саме йому втрат майнового та немайнового характеру і що такі втрати у вигляді шкоди стали наслідком незаконних дій/бездіяльності службових осіб Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області та Державної казначейської служби України. З урахуванням обставин недоведеності позивачем усіх елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідачів, попередні судові інстанції дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Нормою ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової та немайнової (моральної) шкоди втілено, зокрема, у статтях 1166, 1167, 1173 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

При цьому, загальними підставами застосування деліктної (позадоговірної) цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування як збитків, так і моральної шкоди є: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, саме на позивача покладається обов'язок довести підставність своїх вимог, а саме наявність шкоди, протиправність поведінки її заподіювача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної та моральної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Втім, доводи позивача щодо заподіяння йому відповідачами їх незаконними діями будь-якої шкоди були правомірно відхилені попередніми судовими інстанціями, оскільки позивач не спромігся довести за допомогою належних і допустимих доказів, що постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно Бурки Василя Володимировича з огляду на відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ст. 249 Кримінального кодексу України, та опублікування статті "Рибне браконьєрство - двоюрідний брат рекету" в газеті "Суботня Пошта" від 19.06.2003, стосується саме Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича, адже позивач не довів також, що Бурка Василь є засновником (учасником) Фермерського господарства Бурки Віталія або його повноважним представником.

При цьому, в обґрунтування вимоги про стягнення майнової шкоди, позивач послався на обставини незаконних дій Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області по відношенню до громадянина Бурки Василя Володимировича, що мали наслідком неотримання Фермерським господарством Буркою Віталієм Володимировичем інвестиційних коштів, які останній мав намір отримати через Міжнародну академію біоенерготехнологій і розмістити їх на депозитному рахунку в Філії ВАТ "Ощадбанк".

Однак, як правомірно зазначили суди попередніх інстанцій, позивач не спромігся довести, що відмова у виділенні інвестицій пов'язана з "браконьєрством" на ставку, адже текст зазначеної статті в газеті не містить прізвищ, втім, в ній йдеться про відсутність правовстановлюючих документів на ставок, як і в листі Першого віце-президента МАБЕТ від 15.08.2003 про відмову у співпраці, відтак позовні вимоги в частині упущеної вигоди обґрунтовані лише теоретичною можливістю отримання прибутку у разі надання позивачеві інвестицій, а їх ненадання не є наслідком незаконних дій Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області.

При цьому, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи про приналежність позивачеві як земельної ділянки, так і ставка.

Отже, висновки попередніх судових інстанцій про недоведеність позивачем наявності будь-яких прав, які б були порушені відповідачами, та недоведеність обставин, які б підтверджували заподіяння йому відповідачами як моральної, так і матеріальної шкоди, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.

Враховуючи, що позивачем не доведено ні реальної можливості отримання ним грошових сум, які він вважає матеріальними збитками, та зазнання фермерським господарством моральної шкоди, ані причинного зв'язку між діями Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області у відношенні громадянина Бурки Василя Володимировича та завданою шкодою юридичній особі - Фермерському господарству Бурки Віталія Володимировича, колегія суддів зазначає, що права позивача не були порушені ні Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області, ані Державною казначейською службою України, а, відтак, і не підлягають судовому захистові за рахунок останніх.

Посилання скаржника на незастосування судами попередніх інстанцій норм Конституції України, а також правових висновків Вищого адміністративного суду України у подібних правовідносинах відхиляються колегією суддів, оскільки позивач не довів, що спірні правовідносини регулюються виключно нормами прямої дії, а не нормами законодавства, якими конкретно врегульовуються ці правовідносини, і що застосування виключно норм прямої дії призведе до прийняття іншого рішення у справі, а висновки суду адміністративної юрисдикції у інших справах мають будь-яке відношення до спору у даній справі.

Доводи скаржника про непідсудність даного спору господарським судам спростовується змістом цивільно-правової вимоги та суб'єктним складом сторін у справі.

Отже, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини не доведення позивачем позовних вимог, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій про безпідставність і необґрунтованість позовних вимог та фактично зводяться до намагання переоцінити досліджені судами докази та встановлені судами обставини, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 1117 ГПК України при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 у справі Господарського суду міста Києва № 914/3778/14 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Глос